Запозичення й плагіат. Зараз цього добра на ринку навалом, і мало яку гру можна знайти, яка б не “позичила” щось в іншої. Адже часом хтось має дійсно хорошу ідею, та просто не може довести її до пуття і просто необхідно, щоби хтось цим зайнявся.  Інколи це виходить дуже навіть добре, інколи це нагадує атаку клонів, котрі можуть, хоча й доволі рідко, перерости в щось більше. Коротше, це буде матеріал про вдалі й не дуже намагання копіювати й позичати, та спроба пояснити, звідки в кого ноги ростуть і кому чиї пересадили.

StarHammer 40000, або Blizzard проти Games Workshop

Так, багато хто помічав подібності в світах цих двох гігантів, і хотілося би раз і назавжди розставити всі крапки над “і”. Позичали саме Blizzard, і ось  як це було.

На початку бородатих 90-х років маловідома тоді компанія Blizzard вела переговори з Games Workshop щодо того, щоб зробити ігрові втілення їхніх всесвітів. І все наче йшло добре, сторони майже дійшли до порозуміння. Та раптом, одна умова від GW звела це все нанівець. Games Workshop не хотіли просто так віддавати франчайз в чужі руки й заявили, що повинні цілком і повністю контролювати розвиток подій і сюжету в іграх, чого Blizzard дозволити собі просто не могли, адже й самі мали далекоглядні плани на франшизу.

Тож у певний момент Blizzard залишились біля розбитого корита. Прав немає, а зробити щось таке ой як хотілося б. Та хлопці не розгубились і вирішили таки змайструвати свій аналог Warhammer. Та замість того, щоби, як заповідали китайці, просто злизати все під копірку, вони зробили дещо інше. Blizzard взяли світи Warhammer за основу й почали творити власний всесвіт. Так, вони змінили відтінок кольору шкіри орків, переписали історію тут і там, та на цьому вони не зупинились. З часом, вони почали змінювати сам концепт світу й зробили з нього щось дійсно своє. Щось, що стало відоме як WarCraft.

Подібна річ відбулася й зі StarCraft, що своїм корінням пішов в Warhammer 40000. Та тут зміни були ще разючішими й запозичені були лише окремі елементи. Серед них можна визначити декілька дрібних і кілька більших. Серед дрібних можна назвати всіляких космодесантників та іншу дрібноту, та зупинитись хотілося б на іншому. А саме на певних расах. Так, протоси по суті й устрою своєї цивілізації та її наголосі на псионіці просто не можуть не нагадувати воргаммерівських ельдарів. Котрі в свою чергу були зроблені з ельфів фентезійного Warhammer, в котрий вони потрапили прямо з легендаріума професора Толкіна, котрий черпав натхнення з міфів та фольклору. Отака-от стежинка від невеличких істот, в яких вірили/вірять люди на півночі Європи, поступово привела нас до далекого майбутнього і раси псионіків. Наступними в нас йдуть зерґи. Раса-рій. Асимілює все на своєму шляху. Як не важко здогадатись, перед нами трохи змінені тираніди! Які, в свою чергу, з’явились як розширення генокрадів, котрі насправді є одним з їх видів, що з’явились в версії правил “Rogue Trader” — одній з перших ітерацій Warhammer 40000. Куди вони завітали прямо з фільмів про Чужих — створінь з нічних жахів пана Ганса Рудольфа Ґіґера.

Слід зазначити, що “під копірку” не робилося практично нічого, адже Blizzard й самі не пальцем роблені. Вони суттєво пом’якшили похмурість й жорстокість брутального Warhammer, чого просто не могли дозволити собі Games Workshop, і понесли вже своє творіння в широкі маси. Тож так, з одного франчайзу, котрий я люблю, утворилось декілька й при цьому цілком самобутніх.

Darksiders проти всіх

Darksiders… Франчайз, що складається зі запозичень трохи менше ніж повністю і при цьому все одно прекрасний. Позичали творці у всіх і кожного найрізноманітніші елементи, шматок ігроладу тут, сюжетний мотив там, присиплемо  це оригінальною стилістикою і, як вишеньку на торті, додамо класний художній стиль. От що являє собою Darksiders.

Розпочнемо з більшого, а саме з основ, на яких тримається гра. Загалом їх можна було б назвати Зельдою під Метроїдванівським соусом. Чому так? Тому що Darksiders можна цілком сміливо назвати якщо не замінником, то найбільш наближеним до The Legend of Zelda продуктом, доступним на ПК. Тут вам сила-силенна простору для мандрів і досліджень. Метроїдванія дала нам різного роду смаколики, здобуття яких сильно стимулює гравця повертатись на поперелні локації та вишукувати секрети, до котрих раніше не було можливості дістатись. Саме вдале перенесення всіх цих елементів, котрі вже дуже добре знайомі та вподобані на консолях на ПК й принесло серії популярність.

Далі, по ходу гри ми отримаємо чимало цікавих здібностей, котрі часом дуже навіть щось нагадують й викликають ефект déjà vu. Перечислювати їх всі просто немає сенсу через їхнє розмаїття та загальну кількість, та мені хотілося б розповісти про одне конкретне запозичення. Портали. Так, в грі є магічний пристрій, що дозволяє створювати в певних місцях дірки в часопросторі, що дозволяють подорожувати між ними. І так, один з них синій, а інший помаранчевий. В цьому випадку розробники навіть не клопотались про те, щоб позмінювати їм колір. Та чи стала гра від цього гіршою? Анітрохи. Це лише додало новий, доволі цікавий пласт загадок.

Щодо сюжетного тла гри, то тут і казати не треба було б, та мені платять за кількість символів, тож я таки напишу. Походить воно з християнської міфології та, грамотно, використовує мотиви Апокаліпсису, як декорації для подій гри.

Отож, що ж ми маємо у висновку? Гра, що складається майже повністю з кавалків інших ігор і, фактично, оригінальна лиш візуально. Та ні. Саме тому, Darksiders цілком заслужено отримує любов фанів та є чудовою грою.

Кілька слів про походження DOTA

Як не дивно, всупереч загальній думці, перша подібна мапа була не в WarCraft 3. Першопрохідцем в цій області, що почав це все була мапа Aeon of Strife (1998) у StarCraft. Тож не завжди все так очевидно, як здається на перший погляд.

P.S.

Що я можу сказати, так це те, що запозичення зустрічаються на кожному кроці, та це далеко не завжди добре. Так, за кожною вдалою грою може слідувати атака клонів різної якості, та навіть серед них трапляються перли, що з часом переростають копіювання та знаходять свою нішу, як той же Saints Row, що переріс період GTA та віднайшов свій власний стиль.